Закарпатська вузькоколійка майбутнього

«Почім палинка?», – питає Денис у жіночки, що розклала пластикові пляшки прямо на колії у Виноградові. Поторгувавшись, врешті купує палинку, бере ще помідори та сир. Скупившись, ми стоїмо, чекаємо на потяг. «А де буде йти локомотив?», – питаю. «От зараз і побачите», – відповідає Денис, і показує під ноги. Ми стоїмо посеред базару, і важко повірити, що прямо під ногами в нас колії. Потяг справді починає рухатись, люди навколо метушаться і забирають все з колій. «Зараз він поманеврує і поїде в інший бік», – каже Денис.
Денис Добра – один із тих, хто самовіддано працює над процесом збереження і відновлення Боржавської вузькоколійки. Він засновник громадської організації «Боржавська ініціатива». Денису 47 років, він родом із села Імстичево, що в Іршавському районі. Він опікується долею боржавської вузькоколійки вже більше п’ятнадцяти років.

— Залізниця проходить повз моє село. Я пам’ятаю, як їздив на цих старих вагонах. Іще в школу ходив, у дев’ятий клас, пам’ятаю, як на цих вагонах їздив з Іршави до Імстичева. Почалося все десь у 2000-му, тоді ми зробили першу туристичну поїздку. Найняли дрезину, зараз вже цей «путієць» на пенсії. Ми проїхалися з Лукова, якщо ви там орієнтуєтеся, до Берегова і просто зробили фоторепортаж. Потім була така маленьку виставка для друзів. Тоді ще не було цифрових фотоапаратів, ми зробили звичайні фотографії. Десь у мене ще є та плівка, збереглася.

Потяг їде дуже поволі, іноді машиніст свистить, аби люди поскоріше забиралися з колій зі своїм крамом. Він має тут лише розвернутися і забрати пасажирів, після цього одразу поїде у зворотному напрямку – в бік Іршави.

Тут – як колись, не відходячи від вокзалу, – базар. Базар-вокзал – головна артерія міста, тут торговельні шляхи перетинаються з транспортними настільки буквально, наскільки можна собі це уявити. Як на яскравих фотографіях із Шрі Ланки, В’єтнаму чи Індії – місцеві мешканці вирішили не вигадувати спеціального місця для збуту продукції з власних городів та садів, і стали прямо там, де вийшли з потяга. Маневрує рухомий склад поміж пасажирів зі швидкістю равлика, між містами же рухається трохи швидше – 15 кілометрів за годину.

Боржавську вузькоколійку в народі найчастіше називають «Анця Кушницька», рідше — «Жужіка». Анця – лише одна з небагатьох діючих вузькоколійок в Україні та одна з трьох, що перебуває у структрурі Укрзалізиці. Інші дві — це Гайворонська та Поліська. Остання має цілу низку народних назв — «Кукушка», «Поліський трамвай», «Трансполіська магістраль» або ж просто «Поїздок». Ширина колії всіх українських вузькоколійок – 750 мм. Крім цього, є ще Вигодська вузькоколійка, що більш відома під назвою «Карпатський трамвай».

Історія виникнення

Загальна довжина Боржавської вузькоколійки – 123 км. Перша черга була введена в експлуатацію у грудні 1908 року. Зараз  найбільш активною є якраз та гілка вузькоколійки, яка була запущена останньою.

— Згідно з планом, першим був відрізок Берегово – Іршава – Довге. Чому так сталося? Фактично, йшла боротьба між двома містами – Мукачеве і Берегово. Ужгород отримав статус політично й економічно впливового міста  лише у 20-30 роках ХХ сторіччя. Коли з’явилася ідея будівництва вузькоколійки в долині річки Боржава, торговці з Мукачева активно виступили проти будівництва цієї залізниці. Майже шість років йшли судові засідання ー щоб не дати можливість будувати цю гілку, оскільки Берегово у такому випадку отримувало дуже потужний вихід на Верховину.

Ця вузькоколійка почала відігравати роль однієї з найважливіших транспортних артерій регіону. У ті часи залізницю використовували насамперед для перевезення лісу, проте мала місце й дуже активна трудова міграція населення. Тобто, із гірських регіонів люди раніше ходили пішки на заробітки у низинні землі, а завдяки «Анці» ця проблема зникала.

Мережа колій Боржавської вузькоколійки була боснійського стандарту та мала ширину 760 мм. Максимальний підйом складав 33 %, а мінімальний радіус колії – 100 метрів.
Спочатку перевезення пасажирів здійснювалось лише на двох ділянках, інші ж перебували на стадії активного будівництва. 

Сучасний стан справ та роль Укрзалізниці

В Радянські часи вузькоколійка активно використовувалась для перевезення працівників підприємств Іршавського району. Її послугами тоді користувалися лісокомбінати, завод будматеріалів, меблева фабрика, абразивний завод, підприємства харчпрому, машинобудівні заводи і навіть одна вугільна шахта.

У 1991 році, коли Україна здобула Незалежність, розпочалася історія самостійної української залізниці. Після того, як Укрзалізниця заволоділа вузькоколійкою, її розвиток абсолютно припинився.

Проблеми тут досягли піку в 1994 році, коли виникла криза  з постачанням палива, спричинена відсутністю замовлень на вантажні перевезення з боку збанкрутілих підприємств регіону. Пасажирські перевезення і в часи успішної роботи залізниці були збитковими, в часи кризи вони припинились майже повністю. Пасажирське сполучення функціонувало тільки на відрізку Виноградів – Хмільник, де вузькоколійна залізниця були єдиним ефективним пасажирським транспортом, навіть із швидкістю 15 км/год.

Наразі пасажирське сполучення є лише на відрізку Виноградово – Хмільник. Решта маршруту ще використовується для вантажних перевезень. Зараз на пасажирському відрізку їздить тепловоз ТУ-2 1972 року випуску. Вагони трохи новіші – десь із початку 1980-х.

Активісти працювали над тим, щоб у вихідні дні робити туристичні подорожі, але це досить важко узгодити з інтересами залізниці, оскільки остання постійно виставляє непідйомні рахунки...

Місцеві активісти пропонують Укрзалізниці взяти вузькоколійку в оренду за символічну плату на умовах, що залізниця буде збережена та експлуатуватиметься.

Попри усі перипетії, Боржавська вузькоколійка тримається. Денис започатковує тут одночасно багато проектів, аби привернути увагу до цього місця. Влітку і восени тут відбуваються винні і ягідні тури. Взимку, на день святого Миколая, тут влаштовують справжню казку – звичайний потяг стає святковим, з усіх усюд приїздять дітлахи. В цей день сам Денис перевдягається у Святого Миколая і роздає дітям подарунки. В інші дні він працює вчителем інформатики у сільській школі і постійно займається захистом та відновленням важливої історичної пам’ятки – Боржавської вузькоколійки, залізниці майбутнього. Тої, про яку багато хто забув, а дехто і не знав ніколи.

Джерело

Детальніше ...

«Укрзалізниця» сполучить Київ та східне Закарпаття новим прямим поїздом

Керівник ПАТ «Укрзалізниця» Войцех Балчун заявив про запровадження підприємством нового залізничного сполучення Києва та східного Закарпаття новим поїздом № 213/214 Київ – Солотвино.

Поїзд відправлятиметься зі станції Київ-Пасажирський по непарних числах о 18:34 та прибуватиме на станції Солотвино-1 о 13:42. Зворотно зі станції Солотвино-1 поїзд відправлятиметься по парних числах о 14:55 та прибуватиме до столиці України о 10:05.

Мета запровадження нового поїзду – розвиток туристичної галузі регіону, адже раніше Східне Закарпаття було позбавлене прямого залізничного сполучення з Києвом.

Відтепер мешканці Солотвиного, Хуста, Тячева, Виноградова, Берегова, Королева, Виноградова зможуть швидко та зручно подорожувати до Києва та у зворотній бік.

Нагадаємо, у серпні 2016 року нове зручне сполучення було забезпечено мешканцям міст південної частини Одеської області – призначено поїзд 145/146 Київ – Ізмаїл. Також зручне пряме сполучення з Києвом отримали мешканці Нікополя та Марганця.

Детальніше ...
Підписатися на цей канал RSS

При повному або частковому відтворенні матеріалів пряме гіперпосилання на www.vcrti.com.ua обов'язкове! Сайт є Засобом масової інформації відповідно до діючого законодавства. 

Підписатся на оновлення

Всі матеріали опубліковані в категорії "Блог" є особистими думками авторів і не є офіційними позиціями Всеукраїнського центру реформ транспортної інфрастркуткури. Всі матеріали опубліковані в категорії "Від редакції" є офіційною позицією Всеукраїнського центру реформ транспортної інфраструктури.

×

Читайте нас у Telegram!

Дізнавайтесь про події у сфері транспорту та інфраструктури одним із перших.

icon128 2x